У п'ятницю іранці зібралися до кабінок для голосування на раптових президентських виборах, які багато хто вважає поворотним моментом в історії країни. Несподівана загибель президента Ебрагіма Раїсі в результаті аварії вертольота створила вакуум лідерства, викликавши питання про майбутній курс Ісламської Республіки. Ці вибори відбуваються на тлі ескалації напруженості у відносинах із Заходом, занепаду економіки та суспільних заворушень. Щоб додати контексту, це перші президентські вибори після смерті Махси Аміні у 2022 році, подія, яка викликала масові протести та підкреслила придушення режимом опозиції.
На виборах представлені три консервативні кандидати та єдиний кандидат-реформатор. Очолюють зграю Масуд Пезешкян, законодавець-реформатор і колишній міністр охорони здоров'я; Саїд Джалілі, радник з питань жорсткої лінії безпеки та учасник переговорів з ядерної зброї; і Мохаммад Багер Галібаф, консервативний голос іранського парламенту. Ці остаточні претенденти були попередньо обрані Радою опікунів Ірану, органом, підпорядкованим безпосередньо Верховному лідеру аятолі Алі Хаменеї.
Незважаючи на вузький вибір кандидатів, серед них існують суттєві відмінності. Пезешкян критикував нав'язування релігійної віри силою і виступав за зміцнення відносин із Заходом. З іншого боку, Калібаф зайняв жорстку позицію проти ядерної угоди 2015 року, пообіцявши віддати пріоритет економічному зростанню. Результати виборів визначать курс на майбутнє Ірану, що матиме вагомі наслідки як для його зовнішньої політики, так і для внутрішніх питань.
Однак апатія та розчарування виборців є перешкодою для легітимності виборів. Нещодавні вибори в Ірані показали низьку явку виборців, що відображає широке невдоволення та підозри щодо виборчого процесу. Значна частина іранців почувається безправною, сумніваючись у здатності уряду сприяти значущим змінам. Відомі активісти та політичні в'язні навіть закликали до бойкоту виборів.
Вибори також відбуваються на тлі погіршення відносин із Заходом. Ядерна програма Ірану, яка продовжує збагачувати уран на рівні, близькому до збройового, викликала здивування в міжнародному співтоваристві. Участь Ірану в регіональних конфліктах, включаючи війну в Газі, і підтримка проксі-груп, таких як «Хезболла», ще більше загострила його відносини з сусідніми країнами і західними державами.
Позиція майбутнього президента відіграватиме важливу роль у формуванні зовнішньої політики Ірану. Хоча остаточна влада належить верховному лідеру Хаменеї, позиція президента з таких питань, як ядерна угода та відносини із Заходом, суттєво впливатиме на хід подій. Більш дружній до Заходу кандидат може прокласти шлях до поліпшення відносин, але готовність США під керівництвом президента Джо Байдена взаємодіяти з Іраном залишається невизначеною.
Президентські вибори в Ірані стали поворотним моментом для нації. Результат визначатиме її внутрішню та зовнішню політику, формуючи її відносини зі світовою спільнотою. Однак низька участь виборців і повсюдне розчарування підкреслюють перешкоди, з якими стикається політична система Ірану. Значення виборів виходить за межі кордонів Ірану, оскільки дії та політика країни можуть суттєво вплинути на регіональну стабільність та глобальну безпеку.